Реформи Лікурга у Спарті: кінець влади аристократії!!!

Нариси з історії класового суспільства від Фіванця

Лікург (800-730 до н.е.) – один з найвідоміших спартанських правителів, який, до речі, прославився далеко не завдяки військовим походам. Але зараз мова буде йти не про нього, а саме про його реформи та закони.

Почати треба з того, яка саме ситуація була у Спарті до правління Лікурга. У той час почали з’являтися сутички між пересічним жителями та владою через те, що правляча верхівка володіла землею, рабами та іншими цінними речами, яких не було у простого народу. Та замість того, щоб хоч й небагато, але дати землю народу, влада, експлуатуючи народ, почала затягувати ремені ще вужче. Іноді люди через це виходили у місто на “мітинги”, а бувало, що діло доходило до прямих сутичок та бійок між простим народом та владою. Як приклад можемо привести те, що у одній з таких сутичок вбили батька Лікурга.

В такій ситуації правляча верхівка почала думати – хто ж буде правити країною. Влада досить багато часу намагалася вирішити це питання, та коли його вирішила і передала під шаленим тиском простого народу саме Лікургу (як регенту неповнолітнього царя Спарти), то аристократія почала всіма методами намагатися змістити Лікурга з влади, замість того, щоб покращувати умови проживання простого народу. Як ви розумієте, ситуація у Спарті була справді кепська та навіть у такий час аристократія боролася за владу, не зважаючи на простий народ. Через деякий час Лікург почав вводити свої закони у Спарті і зараз ми про них поговоримо.

Першою його зміною у Спарті стала поява рада старійшин (герусія), яка складалася з 30 геронтів, з них два царі та 28 інших старійшин. Влада передавалася двом царям тільки під час війни, а у мирний час країною управляла герусія (причому у спокійний час царі у герусії не були вище інших старійшин, а були на рівних з ними). Набирали старійшин у герусію тільки чоловіків яким було 60 або більше років, але звичайний чоловік не міг так просто туди потрапити. У герусію набирали переважно старійшин зі знатних сімей.

Також Лікург створив Народні збори (Апелла) для всього народу, де пересічним людям пропонували зміни, які хоче внести герусія в країні, а вони (народ) повинні були або підтримати зміни чи відхилити їх. На думку Лікурга, якщо народ буде висловлювати свою точку зору то рада перетвориться у балаган (свої Народні збори порівнював Лікург з афінською демократією, де оратори висловлювали свою точку зору по декілька годин та рішення приймалися дуже довго).

Не забув Лікург і про землю, яка зосереджувалася до нього лише в руках аристократії. Лікург землю поділив порівну між всіма громадянами Спарти (звичайно, були і раби у Спарті, яким земля не дісталася, але то була рабовласницька епоха, де навіть у Афінах з її демократією були безправні раби, і, як ви можете зрозуміти, для тієї епохи це було звичайним явищем). Ці ділянки не можна було ані продати, ані купити, так як вони закріплювалися за сім’єю, яка отримала цю ділянку.

Не менш важливим нововведенням Лікурга була нова монета, яку не можна було ані викрасти (через її вагу), ані зробити з неї щось(бо коли її опускали в оцет, то можна було легко її зламати), ані зберігати (бо для зберігання таких монет потрібні були цілі будинки, а перевозити їх було ще важче). Плюс аристократія не могла брати хабара тому, що це швидко б розкрили.Лікург, своїми нововведеннями, покращив життя простого народу та обмежив владу аристократії, яка до його законів панувала над простим народом. Звісно, у Спарті не стало багато розкоші після реформ Лікурга, але до цього у народу не було майже нічого, а тепер він вже вирішував важливі питання в країні на Народних зборах. Так, це була не демократія як в Афінах, але Лікург створив їй заміну, яка хоч і багато в чому відрізняється від афінського зразку, але влада все ж була і в руках достатньо широких масс спартанського народу (народ міг відхилити зміни, які хоче ввести влада).

Один з головних мінусів для народу – це те, що під час воєнних дій вся влада належала двом царям (але є версія, що при Лікурзі були ще жреці-ефори, які могли карати царів за їх невиконання законів, але, знову ж, це тільки припущення бо точно невідомо ци було при Лікурзі таке введення чи не було).

Підсумуючі маємо зазначити, що історія стародавнього світу знає як монархічні форми правління, де вся влада була зосереджена в руках царів (Єгипет, Перське царство, Китайська імперія, Рим доби імперії тощо), так і республіканські форми правління, де широкі верстви населення брали участь в управлінні своїми державами (низка давньогрецьких міст-держав на чолі з Афінами, Давній Рим доби республіки тощо). А ось Спарта виявилася таким собі цікавим феноменом, де в мирний час владу мали широкі верстви населення, а у військовий час влада належала двом царям. Ну і, звісно,не забуваємо, що навіть найбільш демократичні республіки того часу не надавали право голосу на Народних зборах безправним рабам та жінкам, які також не мали права на своє політичне волевиявлення.

Класова боротьба була запеклою і виснажливою. До звільнення рабів залишалося ще багато часу. Далі буде…

ФІВАНЕЦЬ