ГУБКА БОБ ШТАНЦІ КУБИКОМ або БІКІНІ БОТТОМ В ТРЬОХВИМІРНІЙ ПРОЕКЦІЇ

«Червоні лінії» Ема Відбійного

Мультсеріал про Спанч Боба стартував ще в кінці минулого тисячоліття і на тепер нараховує близько півтора десятка успішних сезонів. Ну і сиквели-приквели, як водиться. Його особливістю є те, що затягнута в підводний світ мешканців Бікіні Боттом малеча з роками не виростає із штанців головного героя і залишається в лавах палких прихильників серіалу. До яких приєднуються і ті, чиє перше знайомство зі Спанч Бобом випало на цілком зрілі роки. Секрет полягає в тому, що гумор мультфільму переважно базується на відносинах наділених до смішного гіпертрофованими рисами героїв. Причому ці риси розподілені так, щоб сформувати з головних героїв набір певних існуючих в масовій свідомості соціальних архетипів. В очах набуваючих з роками соціального досвіду шанувальників кумедність рис героїв і ситуацій, що весь час між ними виникають, починає грати новими барвами. А з-під поверхневого шару гумору проступає сатира…

Події серіалу розгортаються на вулицях і в околицях підводного містечка Бікіні Боттом. Його населення, за невеликими виключеннями, складається з різноманітних морських мешканців, більшість з яких наділена людськими рисами. Саме містечко зі своїми суспільними установами і побутом мешканців в основному і цілому нагадує типове американське містечко в стереотипній про нього уяві.

Головний герой Спанч Боб являється морською губкою. Деякі види цих морських організмів з м’якою структурою здавна використовувались людьми в різноманітних цілях, в тому числі в гігієнічних – в косметології і для миття посуду. Коли були винайдені синтетичні матеріали для тих же цілей, вироби з них по інерції продовжували звати губками. Саме тому, вочевидь, у головного героя нехарактерні для природного середовища класичні геометричні форми і під них підігнані штанці.

Губка «роботяга», він представник одного з найменш захищеного професійного загону робітників сучасного капіталізму – працівник закладу харчування швидкого обслуговування. Розвиток цієї галузі капіталістичної економіки в другій половині ХХ століття характеризувався випереджаючими темпами монополізації ринку, що тягнув за собою масове розорення дрібних буржуа, в попередні часи традиційно багаточисельно представлених в сфері недорогих харчувальних закладів. Користуючись тим, що в більшості випадків робота в ресторанах швидкого харчування не потребує специфічної кваліфікації, монопольний капітал в цій галузі для отримання додаткових надприбутків масово практикує різноманітні потогінні системи щодо робітництва і обмеження його трудових прав. Ще одним наслідком гонитви за прибутками було готування страв із дешевих, малокорисних а то й шкідливих інгредієнтів, експлуатація схильності відвідувачів до надмірного споживання насичених калоріями продуктів, потрапляння яких в організм до останньої технологічної революції в аграрній сфері обмежувалось природними чинниками. Саме фастфудним корпораціям і в розвинених, і в бідних країнах інкримінують основну вину в явищі масового ожиріння населення, котре тягне за собою багато тяжких хронічних захворювань.

Тож не дивно, що місце роботи Спанч Боба, – бургерна «Красті Краб», – стала метафоричним втіленням багатьох вад монополістичного капіталізму в серіалі, що стартував в 1999 році. Більш юному поколінню шанувальників цей образ вже може бути неочевидним, адже честь бути вітриною капіталізму у Макдональдс з КFC нині перехопили монополістичні гіганти з сфери айтішної індустрії. Саме в інформативних галузях економіки зараз найбільш випукло проступають рудиментарність культу приватної власності і паразитарність великих гравців їхнього ринку. Ненависть споживачів все більше концентрується на діяльності Майкрософт і Гугл. Багато з цих же людей, щоправда, з упоротою одержимістю топлять за Еппл з Теслою, які тримаються головним чином на вмінні формувати попит і будувати піраміди.

Морські губки сформувались ще на ранніх етапах еволюції. Пройшовши крізь сотні мільйонів років в фактично невідрізнюваному від первозданного стану вигляді, вони являють собою доволі прості організми. Спанч Боб теж влаштований доволі просто в порівнянні з більшістю інших героїв серіалу, в його пористому тілі приютився крихітний мозок. Він рубаха-хлопець, сильно простакуватий і тому нездатний брати дурне в голову. Його здатність зберігати відмінний настрій при виконанні монотонних професійних обов’язків, готовність працювати понад норму без додаткової платні, фанатична відданість «Красті Краб» і її власнику особисто – все це до карикатури доведене бачення «ідеального робітника» типовим капіталістом. Однак десь глибоко в Дурник Бобі чатує безсумнівний прихований потенціал. То про нього мовлено: «Всотує, як губка». Кипуча енергія і відкритість новим досвідам допомагають йому переборювати виникаючі труднощі. Багато гумору в мульті побудовано на ситуаціях, коли простофіля з фастфуду на одній класовій інтуїції «має» записних розумників Бікіні Боттом.

Колега Боба по «Красті Краб»  в багатьох відношеннях є його діаметральною протилежністю. Це восьминіг (для зручності аніматорів шести-, насправді) Сквідвард. У нього диспропорційно велика голова з похнюпленим під власною вагою завеликим носом, що надає його обличчю перманентно невдоволений вираз. Образ доповнює житло героя – воно видовбане всередині понурого істукана з острова Пасха і його фасад, що призваний відлякувати по визначенню непроханих гостей. Сквіді гнітиться відчуттям власної глобальної недооціненості суспільством і всім навколишнім світом. Він волів би бути богемним денді з довгокосою чуприною, якою так ефектно можна було б розмахувати в такт виконуваній мелодії власного сочінітєльства і яка б так пасувала йому на автопортретах…

Натомість, лиха доля «нагородила» його як бубен лисою головою і нудною роботою без шансів здобути визнання й популярність. А ще гіперактивними сусідами які, тільки подумай, уявляють, що він вважає їх своїми друзями і чиї пустощі відволікають його від митецьких штудіювань. Іноді Сквідварда пробиває взяти участь в розвагах сусідів з метою продемонструвати що то занадто просто для його мозку, та кожен раз він занадто втягується і виходить якийсь упс! Можливо, Сквідвард був би трохи критичніший в оцінці своїх автопортретів і видутих зі свого кларнету звуків, але ж у нього є заклятий приятель Сквільям. Він зовні й вміннями схожий на Сквідварда як дві каплі води, – і при всьому тому мільярдер-мегазірка.

На певному етапі розвитку протиріч капіталізму, буржуазія вже не могла фінансово стимулювати розвиток мистецтв в такому руслі, щоб висвітлювати дійсність з вигідного їй боку. По тій причині, що не залишалось вже в дійсності нічого такого придатного для морального оправдання експлуатації людини людиною. І тоді через своїх акул пера вона оформлює попит на втечу від дійсності через абстрактні стилі зображувального мистецтва. Відтворення тенденцій суспільного розвитку і пов’язаних з ними переживань індивіда оголошувалось заскорузлою темою і примітивним підходом. Не маючи потреби в своїх проявах якось перегукуватись з навколишнім світом (кому треба, нехай фотографує!), абстракціонізм обезцінив саме вміння малювати (створювати скульптури, тощо). Але ж твори мистецтва здавна використовувались для вкладання капіталу, фіксування кешу в непередбачуваному світі ринкової економіки. Хто визначатиме, чию мазню мазнею і нарікати, а чию – геніальним шедевром з багатозначним цінником? – Оцінювання творів в якості товару поступово підмінили оцінюванням автора як носія певного ореолу і міфу навколо себе. Вміння бути популярним, привернути до себе увагу, часто не маючими ніякого відношення до творчості способами, все більше починає визначати міру попиту на роботи автора. В більшості випадків мастак концентрувати на собі промені слави Сквілі з’являється щоб отримати додаткову дозу самовдоволення роз’ятрюванням язв невдахи Сквіді.

Сквідвард – це образ певного типажу «митця» во робітництві. Котрий, потрапивши в ряди робітничого класу, прикладає масу зусиль аби емоційно і психологічно відокремитись від його маси. Сформований буржуазною критикою мистецтва, він якщо і продовжуватиме спроби творити, то не надихатиметься побутом і боротьбою свого класу. Тому що не вважатиме рівнею собі класових побратимів. Намагання  Сквідварда отримувати більше за одиницю своєї праці переважно реалізуються лише в використанні кожної нагоди пофілонити або скинути шмат роботи на Спанч Боба Завжди Готового! При всіх діаметральних протилежностях, за великим рахунком Розумаха Сквід настільки ж ідеальний співробітник для «Красті Краб», як і Дурник Боб. Бо вони розчленовані взаємними застереженнями і нерозумінням частини одного цілого. Вони перестануть бути покірними механізмами для продукування чужих прибутків коли один покінчить з безплідним самокопанням, а іншому стачить духу позбутись рожевих окулярів. Коли Сквід клюне Боба!

Кращий друг Спанч Боба – морська зірка Патрик. Він ніде не працює і загалом не обтяжений ніякими продуктивними заняттями. Майном теж – весь його туалет становлять шорти, а на випадок потреби перекантуватись під одним з каменів, немов в дитячій пісочниці, витрамбуваний диван. Він не знає що таке гроші, тому Боб весь час пригощає його морозивом. Зрозуміло що Патрик повинен бути схематичним зображенням люмпена. Переживання морської зірки через залягання на саме дно могли б зіпсувати бурлескну атмосферу серіалу. Аби вона нічим тим не переймалась її наділили розумом дитини трьохрічного, приблизно, віку. В реаліях капіталізму на дні може опинитись хто завгодно – розумові здібності ніяких гарантій від такої соціолокації не дають. І панують там зовсім не такі оптимістичні настрої як принт на єдиних шортах Патрика. Але й не претендує його образ, мабуть, на те щоб бути універсальним.

Після ІІ Світової Війни уряди головних капіталістичних країн під тиском професійної боротьби робітничого класу і налякані зростанням потужності СРСР, факт існування якого показував робітничим масам можливість альтернативного устрою соціально-економічних  відносин без приватного капіталу і експлуатованих ним трударів, змушені були запровадити ряд реформ спрямованих на впровадження режиму так званого «соціально орієнтованого ринку». Частина надприбутків від експлуатації країн третього світу спрямовувалась на згладжування внутрішніх соц.-економ. протиріч. Одним із наслідків такої політики стало, мовою політекономії, здорожчання робочої сили.

Проблему збереження норми прибутку високою капітал вирішував з одного боку переміщенням виробництв в бідні країни, з іншого – ввозом трудових мігрантів. Робітничий клас старих капіталістичних націй, міць якого підривалась цими процесами, тим не менше не здавав завойованих позицій, одним з пунктів яких були виплати й пільги для безробітних. Це породило чисельний прошарок з перманентних люмпенів і напівлюмпенів з гарантованим мінімумом достатку. Соціально-орієнтований ринок виявився для капіталізму тимчасовою припаркою. Буквально на наших очах стрімко розгортається глибока криза імперіалізму і увічнений в Патрику соціальний феномен навряд чи переживе останній епізод серіалу, котрий вже сильно вичерпався.

Роботодавцем Спанч Боба і Сквідварда є Містер Крабс. Він втілення жадібності. Можливо генетично закладеної, бо має дідуся з флібустьєрів, безжального грабіжника в молодші роки. Щоб підтримувати сімейні традиції, Крабс перед тим як зайнятись бургерами теж ішов по морській стезі. Щоб не розчаровувати дідуся, він пише йому листи вигаданими описами піратських пригод і багатої здобичі. Та в одному з епізодів стає відомо про близький візит пристаркуватого морського вовка. Аби не розчарувати дідуся, Крабс терміново косплеїть ресторан з співробітниками під піратське судно та омана розкрилась. Однак все владналось якнайкраще. Так, дідусь раніше презирливо ставився до бариг. Але вникнувши в деталі бізнесу «Красті Краб», резонно вважив, що таке грабіжництво й йому провертати не вдавалось. З скупою сльозою мовив на прощання, що про кращого внучка годі було й мріяти. Містер Крабс намагається  культивувати серед підлеглих елементи патріархальних відносин та крастікрабівський патріотизм, з метою замінити грошову винагороду «позитивними емоціями». Це щораз на ура! прокатує з Спанч Бобом і натикається на скепсис Сквідварда.

Як і у Спанч Боба в особі Сквідварда, у капіталіста Крабса є свій невільний «класовий побратим» для відтінення. Це дрібний буржуа Планктон. Батьки мріяли щоб він працював на гарній посаді в офісі (посилання до вкоріненого неологізму), але амбіції штовхнули його відкрити власну справу: ресторан «Помийне відро», яке являється конкуруючою організацією «Красті Краб». Крабс з Планктоном були друзями в дитинстві, але бізнес зробив їх лютими ворогами. Планктону нізвідкіль було успадковувати флібустьєрську хватку і справи в його харчівні геть кепські.

Він впевнений, що становище можна виправити викраденням секретного рецепту бургерів «Красті Краб», старанно охоронюваними Крабсом. Це алегорія на доведену до абсурду й болючу для капіталізму ситуацію з авторськими правами. Науково технічний прогрес досяг таких меж, за якими зробити наступний крок вже не вдасться жодному окремому Кулібіну. Результати колективних зусиль науковців привласнює купка жадібних власників корпорацій і вони надмірно удорожчують, а то й загалом зупиняють патентними виплатами розвиток цілих галузей економіки. Тільки на тій підставі, що колись першими юридично оформили власність на якусь технологію, що примхою ринку стала ключовою, оформлюють монопольне становище і роблять багатомільярдні статки з повітря. Особливо така ситуація характерна для модернових галузей цифрової економіки.  

Найвірогідніше, сюжетна лінія була навіяна гострою на момент виходу серіалу ситуацією навколо операційної системи гейтівської Майкрософт. Невдачі в бізнесі, котрі спіткають Планктона, періодично доводять його до осатаніння. І тоді він починає творити дічь в намаганнях реалізувати плани панування над світом і інших форм манії величі. Карикатура дрібного буржуа була б неповною без пародії на найбільш характерні з породжуваних його середовищем ідеологій.

Більшість рідні Планктона проковтнув кит, і це ще одна причина для розвитку у нього маній щодо свого конкурента. Донька Крабса – кашалот на ім’я Перл, і він панічно її боїться. Насправді, кашалоти хоча й належать до родини китових, планктоном не харчуються. Перл далека від перипетій батькового бізнесу, хоча й повинна його унаслідувати. Сфера її інтересів – розваги, мода і інші атрибути гламурного життя. Аби татко, чого доброго, не обрубав ліміт на кредитці, вона раз-по-раз робить спроби імітувати зацікавленість в справах «Красті Краб». Це знаходить вияв в спробах реалізувати явно почерпнуті на курсах особистісного зростання для майбутніх мільярдерів бізнес-ідейки, чим кожен раз доводить до сказу Сквідварда. Містер Крабс розуміє усю стрьомність цих експериментів, але батьківське серце готове нести жертви заради втіхи бачити готову продовжити справу кровинку і цирк продовжується. Аж поки Спанч Боб не знайде якийсь зручний для всіх спосіб виходу із ситуації. Буржуазна міфологія старанно розповсюджує ідею про продуктивну роль власників капіталу у суспільному виробництві. В реаліях капіталізму переважна більшість представників вже наступного після засновників фінансово-промислових династій покоління не бажає, аби будь-що відволікало їх від гедоністичних занять. Всіма справами завідують найняті управлінці, а вони рантьєзуються і ведуть цілком паразитарний спосіб життя.

Окрім Перл, ряд головних героїв підводного світу Бікіні Боттом містить іще одного ссавця. Це білка Сандра (Сенді) Чікс – модна техаська чіка. Вона перебралась в місто з незвичними для себе природними умовами зваблена дослідницьким інтересом і науковими цілями. В Бікіні Боттом у неї є ізольована куполом ділянка суші з повітрям і іншими атрибутами земного життя, а назовні вона вибирається в скафандрі. На противагу пізнішій заяві Нікелодіум про гейство Спанч Боба, зробленій в гонитві за трендами, в одному з перших епізодів Губка навіть намагається підрулити до Сенді. Проте після спроби подихати повітрям стає очевидним, що вони можуть бути «тільки друзями». Нездатність дихати з піддослідним матеріалом в один спосіб, вочевидь, має негативний результат на досягнення наукових цілей перебування в Бікіні Боттом. Свою гіперактивність вона вгамовує переважним чином в колесі захоплень екстремальними видами спорту. Ну і ще жолудями, як основним інгредієнтом білячих страв. Її занурення в світ Бікіні Боттом як правило обмежується участю в розвагах морських друзів. Рідний та далекий штат Техас в її уяві предстає сильно ідеалізованим місцем. Вона не на жарт злиться на Боба з Патріком, коли вони при ній дозволяють собі сказати про один з найбатших американських штатів щось негативне. Білка Сандра Чікс – це персоніфікована алегорія грантожерської соціології. Ізольоване куполом від навколишнього середовища житло і скафандр для виходу з нього – ілюстрація того, наскільки мало пересікаються з дійсністю науковоподібні потуги її представників і наскільки «далєкі оні от народа».

Спеціалізований переважно на шкільній дитячій аудиторії, телеканал Нікелодіум як умову реалізації проекту поставив перед автором ідеї серіалу вимогу, аби головні герої чи хоча б хтось із них навчався в школі. І геній Стівена Хілленберга зумів знайти компромісне рішення з телекіндерною корпорацією не розкладаючи дулі в кишені. Спанч Боб став вічним учнем школи водіння катерів.

Введена в сюжет по такому випадку риба-фугу місіс Поппі Пафф стала замковим каменем світу Бікіні Боттом. Риба-фугу істота колюча і ядовита до того ж. Але стає їстівною за умови витримування певних режимів температури обробки. З неї готують найдорожчі страви японської кухні, приміром. Міс Пафф єдина вчителька школи човноводіння, котра розташована в затонулому маяку. По ходу накопичення епізодів і сезонів, ми взнаємо про багато таких деталей її минулого, котрі мало в’яжуться з її цілком респектабельним положенням в Бікіні Боттум. Її рання біографія наповнена злочинною діяльністю. Нікого із згадуваних родичів вже нема серед живих. Її чоловіка, чиє прізвище вона продовжує носити, колись виловили рибалки й зробили з його чучела декоративний світильник.

Школа міс Пафф надзвичайно успішна і умінням водити їй зобов’язана величезна більшість персонажів серіалу. Окрім Спанч Боба. Він найстаранніший її учень і кращий знавець теорії водіння, однак єдиний кому її вчення ніяк не допомагає на практиці. Кожна його спроба сісти за руль супроводжується приступом паніки і закінчується катастрофою. Міс Пафф при цьому знаходиться поруч але ніяк не допомагає Бобу, бо в момент сердито роздувається і відморожується від ситуації, по факту.

Історія міс Пафф, – це історія про те як багато бойових організацій робітничого класу Північної Америки і Західної Європи деградували до стану партій парламентського реформізму і кишенькових профспілок. Про будови з фасадом маяків, котрі не мають всередині джерел світла. Про спроби вихолостити революційні вчення старих вождів робітничого класу і використовувати після цього їхній авторитет для дезорієнтації гноблених мас. Про чергу зрад експлуатуючих соціальну тематику політичних організацій в пікові моменти класової боротьби. Комбінуючи репресивні прожарки з «підігрівом» різних форм матеріального заохочення, панівні класи зуміли приготувати із старої соціал-демократії та її новосталіністської порослі механізми, цілком їстівні для завдань утримання робітничого класу в стані покори. І як логічне довершення цієї історії, в одному з чергових епізодів ми дізнаємось, що у Міс Пафф дуже давні шашні з Містером Крабсом, старанно втаємничувані від глядачів і інших персонажів.

От такі от речі, малята, проступають навколо нашого Спанч Боба при прискіпливішому перегляді. Втілені в образі головного героя алегорії багато в чому образливі для робітництва. Але, по великому рахунку, і правдиві. – Як дагеротип з соціального класу, зроблений в самій низькій фазі його розвитку. По суті, час виходу серіалу – це час, коли робітничий клас після черги історичних поразок заново вилуплювався із яйця. Жовтий і жовторотий. Але він не застиг в віці, як в мультфільмі, і зростає разом з розвитком протиріч капіталізму. Жовтогубковий Боб обов’язково почервоніє!

Ем Відбійний