Спартанці і ілоти. Хто кого здолає у запеклій класовій боротьбі?

Нариси з історії класового суспільства від Фіванця

І знов ми вирушаємо із вами до Давньої Спарти, щоб уважно роздивитися на класове розшарування у давніх греків. Спарта нам дає цікавий приклад класової боротьби давніх часів.

Спарта – військова держава, яка славилася своїми подвигами та численними війнами. Але що ми знаємо про її повсякденне життя та її класове суспільство? Насправді, не так вже й багато. Але навіть цієї інформації вистачає, щоб зрозуміти деякі вкрай важливі речі.

Почнемо з того, що у Спарті були два класи (або також й народи, бо ілоти із самого спочатку були захопленим спартанцями народом) – спартіати (спартанці) та ілоти.  

Спартанці були, так би мовити, господарями. Вони з більшою ймовірністю могли займати державні посади, воювати не з пращею, а з мечем чи списом (що для спартанців було важливим), могли не працювати на полях і в інших місцях, а також мали й інші привілеї.

А от ілоти, навпаки, виконували всякого роду чорну роботу, працювали на полях, з меншою ймовірністю могли займати державні посади, не мали своїх будинків тощо. Так, навіть на перший погляд, це все виглядало далеко не по справедливому, але найгірше буде далі. Все те, що ви тільки що прочитали було приблизно у часи Лікурга, а що буде далі вже під час царя Агіса, зараз дізнаєтесь.

По-перше, у ілотів забрали майже всі права, вони не могли взагалі займати державні посади, а також вони вже остаточно стали пригніченим експлуатованим класом суспільства.

По-друге, вони повинні були служити своєму господарю-спартанцю до самої смерті та ще й віддавати свою частку їжі йому.

По-третє, спартанці змушували їх не робити того, що роблять самі спартанці (наприклад співати пісні про війну), а змушували вести себе не пристойно (напиватися, співати ганебні пісні, тощо) щоб показати наступним поколінням спартанців які ілоти «погані» й «жахливі».

Але найжахливіше, що сталося з ними – це те, що будь які спартанці могли просто з’єднатися в якийсь загін та піти вбивати ілотів (щоб вони «були покірні й далі»), а якщо ті намагалися якось захищатися, то спартанці ще й могли вирізати ціле поселення ілотів, навіть не розбираючи хто чоловік, хто жінка, а хто дитина – вбивали всіх без винятку. А ще й прикривали це дійство релігією, начебто жреці-ефори сказали спартанцям воювати проти ілотів, а їм сказали їхні покровителі. Ось такі жахливі справи.

Як ви розумієте, Лікург, про якого я писав раніше і який щиро намагався покращити життя як ілотів, так і спартанців, зробив свого часу більш менш нормальні умови для проживання звичайним працівникам. А ось вже цар Агіс зробив, що називається, реальне пекло для ілотів. Ілотів було набагато більше ніж спартанців й ті могли наче залюбки здійснити повстання, але вони були, по-перше, сильно залякані войовничими спартанцями, а, по-друге, роз’єднані своїми ж господарями. Такі повстання, скоріш за все, спартанці б перемогли, розбивши загони повсталих по частинах.

Але ж збереглася надзвичайно цікава та важлива для нас інформація, що у 465 році до н. е. у Спарті все ж таки відбулося повстання ілотів, які на горі Ітома побудували неприступний табір, який протягом 10 років поспіль спартанці атакували, але ж так й на змогли взяти його штурмом. Прийшлося спартанцям йти на поступки ілотам.

Як бачимо, незважаючи на усі небезпеки та залякування, раби-ілоти все ж таки вели класову боротьбу проти рабовласників-спартанців та іноді навіть вельми успішну. Протягом усієї класової історії людства відбувається запекла класова боротьба пригноблених суспільних класів за своє визволення, за побудову справедливого суспільства. Ми пам’ятаємо героїчну боротьбу ілотів та щиро сумуємо за усіма загиблими ілотами під час їх визвольної боротьби. Далі буде….

ФІВАНЕЦЬ