Повстання Савмака в Боспорському царстві і до чого тут діалектика?

Нариси з історії класового суспільства від Фіванця

Минулого разу ми з вами дізналися про події Другого Сицилійського повстання і який вплив воно мало на римське суспільство. Але зараз ми трохи відійдемо від Риму і звернемо увагу на ще одну державу, яка займала видне місце на політичній арені того часу. Цією державою було Боспорське царство, яке знаходилося на теренах Криму та Кубані. Як ви мабуть зрозуміли, зараз піде річ про блискуче повстання рабів під проводом Савмака (108—107 роки до р. х.) Чому воно відбулося, який мало вплив на рабовласницьке суспільство того часу та взагалі що воно собою являло. Давайте починати.

Цю розповідь слід почати з розподілу сил та впливів у Боспорському царстві і яку роль у ньому займали скіфи. Основну та провідну роль у суспільстві займали греки, які жили переважно у містах та керували країною. Скіфи ж, на відміну від греків, жили у сільській місцевості і багато їх представників були рабами у руках греків. Але цей факт не заважав їм виступати за греків у війнах, воюючи у лавах боспорській армії. Також існувала місцева скіфська знать, яку грекам довелося все ж таки визнати. Саме таким представником місцевої скіфської знаті був Савмак. 

Згодом на Боспорське царство поширюється влада Понту, що не дуже подобалося скіфам. Боспорський цар Перісад почав відкрито проводити переговори з Понтом про передачу влади в державі до рук Мітрідата VI. А до цього Перісад обіцяв, що влада перейде до представника скіфської знаті Савмака. Звісно, що скіфи, дізнавшись про те що Перісад не збирається виконувати обіцяне, починають масово виступати проти нього. 

Через час ці події виливаються у повноцінне повстання. Скіфи обирають своїм керівником яскравого та рішучого ватажка Савмака і впевнено починають тіснити представників понтійської влади з Боспору. А оскільки серед скіфів у війську Савмака були переважно раби, то повстання відразу ж набуло також і ознак повстання рабів за своє звільнення від рабства. Коли ж військо скіфів-рабів та тих, хто до них приєднався, встановили свою владу у регіоні – Савмак проголошується верховним правителем-царем регіону і починає чеканити власну монету зі своїм зображенням. Однак вже через рік понтійський полководець Діофант разом зі своїм військом перемагає повстанців, встановлює владу Понту на Боспорі, а Савмак був взятий у полон та відправлений в ув’язнення в Понтійське царство. 

На жаль, до нас дійшло дуже небагато інформації якою  саме була політика Савмака під час керування територією Боспорського царства та що повстанці збиралися робити у майбутньому. А тому ми не можемо чітко змалювати картину цього етапа повстання, коли скіфи-раби були при державній владі. Але є одна дуже цікава деталь у повстанні Савмака. Більшість скіфів були ремісниками, селянами та рабами – на противагу міському населенню греків. Скіфські раби вимушені були коритися грекам, а тому більш за все хотіли свободи. Греки ж хотіли передати владу у міцні руки Понту щоб він захистив їх від повсталих рабів та селян. А тому з цього факту слідує, що це було не просто протистояння скіфів та греків, а ще й боротьба пригнічених селян, ремісників та рабів проти своїх вельмож-рабовласників. Отже, давайте підведемо підсумки цього повстання та що воно значило для тогочасного суспільства.

Не зважаючи на очевидну нестачу інформації про це повстання, ми точно можемо висловити наступні твердження.

По-перше, це повстання наочно показало, що боротьба пригнічених класів суспільства відбувалася не тільки на теренах Давньої Греції та Риму, а й далеко за їх межами.

По-друге, що люди, маючи хоч якісь громадянські свободи на відміну від рабів (річ йде про вільних селян та ремісників), все ж таки теж готові були особисто жертвувати та боротися за свободу для інших. Це повстання – черговий яскравий приклад того, як люди хотіли досягти соціальної справедливості у суспільстві та відчайдушно заради цього боролися.

Але ж найголовніше для нас тут – це яскравий приклад історичного матеріалізму та дії законів діалектики в класовій історії суспільства. Згідно Першого закону діалектики у суспільстві присутня єдність та боротьба протилежностей. Тобто рабовласники і раби разом формують класове суспільство, разом співіснують, разом взаємодіють та борються між собою. І ось нарешті раби перемагають рабовласників і… ??? Що саме змінюється в суспільстві формаційно??? Ми бачимо, що раби обернули колишніх рабовласників у рабів, а самі стали рабовласниками. Тобто формаційно, системно аж нічого не помінялося. Черговий раз бачимо, що від зміни місць доданків сума не змінюється. Не відбулася дія іншого закону діалектики – тобто не відбувся перехід суспільства у нову якість через те, що ще не закінчилося в суспільстві накопичення кількісних змін. А зміни в системі суспільного виробництва ще тільки-тільки починали прокладати собі дорогу. Все було ще попереду! Далі буде…

ФІВАНЕЦЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *