Повстання Арістоніка в Пергамському царстві – яскрава сторінка опору рабовласницькому устрою

Нариси з історії класового суспільства від Фіванця

І знов ми, дослідники класових змагань у історії людства, повертаємось до античного світу. І тим часом ми все більше і більше наближаємося до головного повстання античної епохи – повстання Спартака. Але перед цим гарно буде дізнатися й про низку інших рабських повстань античності, про які ми ще не говорили. І, мабуть, великим гріхом перед трудящими було б, якщо ми не згадали про яскраве та блискавичне повстання Арістоніка у одній з багатших держав свого часу – Пергамі. А тому, давайте швидше розпочинати…

На початку свого існування Пергамське царство, відділившись від безкрайньої імперії Олександра Македонського, почало стрімко розвиватися. Його правителі не шкодували кошти на розвиток держави та її культури. Військові походи розширили кордони цього царства, а дипломатією правителі Пергаму закріпили за собою владу на своїй території. Але далі при царі Атталі III ситуація стрімко почала змінюватися.

В той час Римська республіка, яка вела свої загарбницькі війни, захопила Еладу і Македонію, тим самим наблизившись до Малої Азії, а саме там і  знаходився Пергам. Тому загроза незалежності державі була як ніколи великою. Аттал III, який в той час керував Пергамом, намагався захистити свою країну. Попри надії на перемогу Пергам почав втрачати свою незалежність і з часом все більше перетворювався на маріонетку Риму. Це не подобалося жителям цього, одного з найбагатших царств в регіоні, які відверто виступали проти такого положення справ.

Так могло продовжуватись ще довго, але помирає цар Пергаму Аттал III. Все б було ще й нічого, якби він не передав владу у руки римлян. Терпець народних мас неначе зірвався з кайданів і всім стало очевидно, що відбудеться грандіозне повстання.

Ватажком повстання стає Арістонік, який почав збирати військо і збирати до купи всі пергамські міста. Але згодом його амбіційні плани зірвала поразка у морській битві з флотом одного з таких міст. Це змусило його вести битви тільки на суші. Але народ Пергаму все одно підтримував його і він швидко зміг зібрати нове військо для нових битв. Через деякий час він, перемігши декілька головних фортець регіону, отримав підтримку також рабів фракійців, які охоче боролися за свою свободу.

Антиримське регіональне повстання Арістоніка взагалі не заслуговувало би на нашу увагу з точки зору класових змагань людства, якби не одне «але». Тут нам варто принципово зазначити, що Арістонік боровся не просто за незалежність Пергаму від Риму. Ні. Арістонік мріяв створити «державу Сонця», де пануватимуть рівність і свобода, де не було б рабовласництва і всі люди були б вільні. Саме тому одним з головних гасел і дій Арістоніка було  тотальне звільнення рабів від рабства. Тобто він очолив повстання рабів і міської бідноти як проти Риму, так і проти місцевих рабовласників. Повстання Арістоніка з часом охопило всю Малу Азію. Римський історик Страбон писав: «завдяки оголошеному ним скасуванню рабства, «швидко зібралися зграї бідних і рабів, залучених обіцянкою свободи». Цих людей Арістонік називав «геліополітами», тобто «громадянами Міста Сонця».

Таке розгалуження повстання народних мас різко не подобалося сусідам Пергаму, а саме Віфінії, Кападокії та Пафлагонії. А головне Риму, який все ще жив своїми агресивними амбіціями. Ця «коаліція» починає вести бойові дії проти повстанців Арістоніка. Рим посилає військо під командуванням самого великого понтифіка Публія Ліцинія Красса, щоб приборкати нарешті цей визвольний рух низів.

У цей важливий момент повстання Арістонік не розгубилися і почав готуватися до бойових дій. Римське військо, яке прибуло на приборкання повстанців, оточило місто Левки. Після тривалої і невдалої облоги міста римляни вже збиралися відступати, як повстанці стрімко завдали їм рішучого удари і розбили вщент війська Красса. А сам Красс був страчений повсталими народними масами. Ця перемога дуже зміцнила і так підвищений бойовий дух рабів, які немов готові були на все заради перемоги.

На жаль, перемога рабів тривала недовго, позаяк Рим зібрав нові війська, які були готові на рішучі дії проти визвольного руху Арістоніка. Повстанці, на жаль, зазнали поразки і відступили з поля битви. Поразка була настільки нищівна, що згодом залишку повстанців навіть не вистачало на оборону одного лише міста. Після тривалої облоги міста Стратолікея повстанці вимушені були здатися. Римське військо особливо жорстоко розправлялося із повстанцями: отруювало воду і їжу, римляни катували, а потім вбивали полонених. І під цим тиском, Арістонік здався в полон. Його відправили в Рим, де задушили у в’язниці. Проте і без Арістоніка його невеличкі війська боролися проти римської армії ще протягом одного року: у 129 р. до н.е. римське військо вже під проводом консула Манія Аквілія остаточно знищило залишки повстанських загонів. Вірний друг Арістоніка, римський філософ-стоїк та політик-демократ Гай Блоссій не зміг пережити втрати друга і закінчив життя самогубством.

Якщо під час повстання люди майже забули що таке рабство, то після нього вони в масі своїй повернулися до рабства, а ті, хто не були віддані у рабство – боялися рабства гірше ніж смерті. Тепер Пергам став повноцінною провінцією Риму, де остаточно запанували римські вельможі. Сама ж ідея Арістоніка зробити державу, де буде царювати справедливість і братство людей, і де не буде рабства і визиску людини людиною, канула на певний час у безмежні сторінки історії. А сам Пергам із багатшої держави свого регіону перетворився у руїни своєї минулої слави.

Але, незважаючи на це, повстання Арістоніка, так чи інакше, але ж все ж таки надихнуло інших рабів у Кападокії, Віфінії, Пафлагонії та й у самому Римі до спротиву несправедливості та рабству. Після нього ще буде низка інших рабських повстань, які наочно свідчать, що раби не здавалися і не хотіли миритися з панами-рабовласниками, які безжалісно використовували їх рабську працю задля власного збагачення. Запекла класова боротьба рабів буде незабаром продовжена…

ФІВАНЕЦЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *