Повстання Жовтих пов’язок: яскравий прояв класової боротьби або до чого тут китайська філософія.

Нариси з історії класового суспільства від Фіванця

І знов, шановні друзі, ми повертаємось до античного світу та яскравих класових змагань того часу. Після всіх обговорених нами повстань рабів ми б могли перейти вже нарешті й до величного повстання Спартака.  Але це поки передчасно, бо існує в давньому світі ще одне яскраве та вельми масштабне повстання античності, яке є не просто прохідною галочкою для істориків. Навпаки, воно різко змінило історію своєї держави, закінчило епоху однієї з могутніших династій світу та стало одним із символів протистояння простого люду проти своїх поневолювачів у значній частині земної кулі. І якщо ви вірно здогадалися, то зараз піде мова про запекле китайське повстання т.зв. «жовтих пов’язок». Чому воно виникло та при чому тут конфуціанство та даосизм??? Цікаво! А тому давайте швидше починати…

На свій час давній Китай був могутньою та величезною імператорською рабовласницькою імперією, якій могли позаздрити будь-які держави того часу. А його підконтрольній імператору системі управління державою (яка, правда не завжди ефективно працювала!) поступалася навіть Римська імперія, яка була залита кров’ю власних громадянських війн. Але ця система була, як не дивно для таких великих держав, трохи недалекоглядною.

Так, вона була побудована на ґрунті конфуціанства, яке прославляло патріотизм та відданість своїй державі, але це грало велику роль та мало якесь значення лише для освічених великих землевласників, вельмож та інтегрованих в імператорський державний апарат людей. Для простого ж народу значно ближче був більш молодший за часом свого виникнення даосизм, який до того ж не був таким тоталітарним як конфуціанство.

Цікаво також й те, що на імператорському троні починають з’являтися горе-правителі, які зовсім не жадають влади. Так сталося і з представниками династії Хань, яка тоді царювала у Китаї. Останнім імператорам династії кортіло лише отримувати від життя задоволення та жити своїми егоїстичними цілями, і чхати їм було на управління державою від слова зовсім. Витрачалися величезні кошти на різноманітні розваги та парки для імператорів, через що вже в самій державній скарбниці не вистачало грошей. 

Саме в такий тяжкий для Китаю час на сцену політичного життя виходять особисті лакеї імператора (не великі землевласники і не його намісники-губернатори!) – євнухи. Вони були погано освічені та особисто походили з селянства. І так сталося, що саме вони зайняли роль нового «уряду» Китайської імперії. І заради подолання потреби у грошах на втіхи імператора вони пропонують йому зробити всі державні посади платними. Імператор звичайно ж цю ідею підтримав. Через це в країні державні посади починають займати люди, які були абсолютно неспроможними щодо управління державою, бо вони мали лише гроші. Як наслідок, широкі народні маси біднішають та ще більше зневірюються та віддаляються від політики і від державного апарату Китайської імперії. 

Натомість, в широких народних масах (селяни та раби) дуже великої популярності набуває даосизм і його тогочасний лідер Чжан Цзяо, який віщує про повалення діючої династії Хань («Синє небо»), а разом з цим про перемогу царства справедливості та рівності («Жовте небо»). Простий народ полум’яно та запекло підтримує його, а він, у свою чергу, розпочинає підготовку до масштабного народного повстання, якого історія Китаю ще не знала. Оскільки царство справедливості та рівності мало назву «Жовте небо», то й майбутні повстанці носили на своїх головах жовті пов’язки.

Чжан Цзяо, проявивши яскравий організаторський талант, створює 36 загонів по всій імперії Хань (кожний чисельністю від 6 до 10 тисяч осіб) і які за його покликом мають розпочати повстання. Але, на жаль для повстанців, їх плани були викриті і імператорський уряд (якщо цю зграю євнухів можна назвати урядом!) починає мобілізацію вірних йому заможних землевласників-дворян. Повстанці, у свою чергу, теж не розгубилися і через деякий час все ж таки почали своє повстання, яке охопило собою величезну територію Китаю. 

Його учасники по всьому Китаю громили урядові установи, вбивали представників влади як носіїв вселенського зла, спустошували склади, захоплювали майно багатих, затоплювали поля, звільняли рабів, випускали ув’язнених із в’язниць. Чисельність повстанців на початку повстання була настільки велика, що командувачам регулярної армії необхідно було знімати війська із кордонів Китаю і вести їх у бій проти свого ж народу в середині імперії. На піку повстання в ньому брало участь близько 2 мільйонів людей.

Не дивлячись на те, що у більшості землевласників-дворян не було великого досвіду ведення бойових дій, вони були значно краще озброєні та мали добру військову підготовку. Наслідком цього були численні поразки повстанського війська. Але командувачам регулярної армії мало було перемогти, їм треба було повністю знищити повстанські армії. Тому поразки повстанців закінчувалися дуже страшними різанинами, де імператорські війська не проявляли навіть натяку на милосердя. Про такі жорстокі дії і їх результати свідчить дуже різке зменшення населення тогочасного Китаю. 

І все ж таки повсталі китайські селяни та раби продовжували свій відчайдушний спротив. Скрізь, де була така можливість, звільняли від рабства рабів та надавали селянам земельні ділянки, які примусово забирали  у землевласників-дворян. І навіть коли повстання наче було вже придушено, а його лідер вбитий, повстанці відійшли у важкодоступну для імператорських військ місцевість і чинили спротив ще майже 20 (!!!) років. Тобто маємо ситуацію, коли відкрита війна фактично перейшла у партизанську. Загалом повстання Жовтих пов’язок тривало зі 184 року н.е. й до 204 року н.е.

Після приборкання останніх повстанських загонів імператорській владі здавалося, що нарешті настав довгоочікуваний ними мир. Але після повстання Жовтих пов’язок одразу наступає кривава епоха т.зв. «трьох царств», появу якої спричинили колишні командувачі урядових військ, які жадали абсолютної влади і пересварилися через це між собою. Довгоочікуваний мир ще довго не буде досягнутий, а пересічний народ Китаю, на жаль, як був поневолений, так їм і залишався.

Але ж не дивлячись на цю трагічну (і, на жаль, очевидну для таких повстань!) сумну кінцівку, повстання «жовтих пов’язок» в Китаю є блискучим прикладом незламності духу простих людей, які втратили безліч своїх побратимів та родичів, свого ватажка та командирів, але продовжували відчайдушну класову боротьбу проти рабовласницького та феодального гніту до останнього. Ми пам’ятаємо про їх щирі та героїчні подвиги заради соціального звільнення людства. Далі буде…

ФІВАНЕЦЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *